Козельщинський жіночий монастир Полтавська область

Починаючи вже з перших занять з краєзнавства слухачі школи порадували себе цікавою екскурсією до краєзнавчого музею та подорожжю до Козельщинського жіночого монастиря Полтавської області.

Як розповіла монахиня-екскурсовод Величний собор Різдва Богородиці у Козельщині - одне з трьох головних релігійних споруд Полтавської області. Зведений в 1906 році на місці першого храму, заснованого в 1882р. Головна святиня - чудотворна Козельщинська ікона Божої Матері, привезена з Італії в XVIII ст. дворянами Козельськими і що перейшла у спадок  графам Капністам. У 1880 році після полум'яної молитви у цієї ікони зцілилася важкохвора дочка графа В. Капніста Марія, якій вже не могли допомогти лікарі.

Після того як  було на Козельщині закладено храм і створена православна громада сестер, планувалося облаштувати людинолюбні установи: лікарню, школу та притулок для хворих. А до другої половини ХІХ століття Козельщина була маленьким селом Кобеляцького повіту Полтавської губернії, про який мало хто знав. Прославила селище чудотворна ікона Богородиці, яка зцілила дівчину - Марію Капніст.

Бідолаху вивертало у всіх суглобах 13 місяців, а лікарі тільки зсовували плечима і нічого не могли зробити. Тільки сімейна ікона, яку дуже поважала мати Марії, допомогла одужати бідолашній.

Ця історія набула великого розголосу і люди потягнулися звідусіль побачити ікону і зцілену Марію. До ікони привозили тяжкохворих, а невдовзі від багатьох із них надходили листи подяки з радісними повідомленнями про одужання.

Засобами паломників за рік побудували храм, але незабаром і він став тісним для тисяч віруючих. Тому в 1906 році на його місці з'явився собор Різдва Богородиці - одне з найвеличніших на той час у всій Російській імперії. Він і сьогодні вражає. «Архітектурою схожий на собор святого Петра в Римі», як писав Олесь Гончар, храм наче тягне до неба і все містечко. Власне, собор і перетворив Козельщину в містечко.

Жіночий монастир біля нього на початку ХХ століття став центром релігійного життя всієї округи. Адже чудотворна ікона Божої Матері немов магніт притягувала сотні тисяч прочан. Саме з їх пожертвувань виростали собор, монастирські споруди і, так би мовити, формувалася навколишня інфраструктура для обслуговування людей, які пливли сюди звідусіль. Був також проведений водогін.

Саме сюди 18 травня 1904 прибув імператор Микола ІІ з сином Олексієм: після огляду в Харкові військових частин, які відправлялися на війну з Японією, він захотів помолитися перед чудотворним Козельщанським образом Божої Матері. Відвідав обитель, пожертвував 500 карбованців на монастирські школи та ще тисячу - на обробку собору.

У 1929 році за наказом органів більшовицької влади монастир було закрито. В соборі влаштували театр, в монастирських будівлях розташували лікарню, навчальні заклади та різні установи та організації. Останню ігуменю монастиря Олімпіаду (Вербицьку), яка ховалася в Полтаві, заарештували в 1937 році і після страшних катувань розстріляли.

Під час війни собор спочатку був більшовицькою в'язницею, в роки окупації - німецьким штабом. У 60-70-ті роки радянська влада знову почала наступ на дивом уцілілі культові споруди. Козельщанський собор повинні були підірвати, але хтось запропонував перетворити його на музей атеїзму. Таким чудом було врятовано будівлю собору.

24 лютого 1993 додому урочисто повернулася та ж чудотворна ікона Божої Матері, яку з 1929 року, з часу закриття монастиря, колишні його насельниці приховували в храмах Полтавщини, а згодом - у приватній київській квартирі. І знову потягнулись до ікони люди.

Настоятелі монастиря та його служителі приємно і тепло зустріли наших слухачів-поломників. За їх звичаями після літургії організували паломницький обід, після якого екскурсію було продовжено  по володіннях монастиря. Наші слухачі залишились дуже задоволені краєзнавчою подорожжю і з приємними враженнями ми повернулись в Олександрію.